Містечко Міттенвальд знаходиться в баварських Альпах в підніжжі гір Карвендель близенько австрійського кордону, у верхній долині ріки Ізар.

mitk2

Після Другої світової війни, Міттенвальд став частиною Американської Окупаційної Зони. Колишні казарми Вермахту перетворили на так звані ДіПі-Табори, де через війну переміщені особи (анг. displaced persons скорочено DP’s) знайшли безпечний притулок. „Діпісти“ були люди, яких гітлерівська влада під час війни вивозила з завойованих територій Східної Европи до нацистської Німеччини на примусову роботу. Їхня робоча сила примусово використовувалась, наприклад, у воєнній промисловості або в сільському господарстві. Інша група так званих „діпістів“ була змушена покидати свою батьківщину, втікаючи від комуністичного, сталінського ярма, яке їм загрожувало внаслідок наступу Червоної армії. Між ними були також полонені або в’язні концентраційних таборів. Між діпістами було чимало білорусів, латишів, литовців, естонців, росіян і особливо українців.

mit22

На Ялтинській конференції в лютому 1945 року Рузвельт, Черчіл і Сталін вирішили відправити всіх переселенців, що через війну потрапили до Німеччини в країни їхнього походження – так звану репатріяцію. Тим що повернули примусово до колишнього Радянського Союзу загрожували смерть або заслання через „колаборацію з ворогом“. Було чимало трагічних випадків, в тому числі також самогубств. В ДіПі-Таборах, які були під наглядом УНРРА (United Nations Relief and Rehabilition Administration), пізніше ІРО (International Refugee Organisation) припинили примусову репатріяцію.

В таборах Міттенвальду були розміщено 4000 до 5000 українців в трьох місцях: Єґерказерне, Піонірказерне і табір Люттензе. Для порівняння – місцеве населення нараховувало приблизно 7500 мешканців.

pionierk

Були засновані дитячий садочок, народна школа та українська реальна гімназія, вчительська семінарія та торговельна і музична школи. Розпочалися фахові навчання до яких належали кравецька, шевська і іконографічна школа, слюсарсько-механічні курси, господарські активності. Були влаштовані майстерні, як наприклад кравецька і шевська, пральня, валізкарня, різбарня, перукарня. Медичну опіку перебрали переважно українські лікарі, фармацевти, медсестри, акушерки та один стоматолог в таборовій лікарні. Проводився курс для медсестер через брак персоналу. Вишколювалася таборова поліція. Відновлювалось релігійне життя та будувалася руками таборовиків українсько-католицька та українська автокефальна православна церкви. З’явилися преса і таборове радіо. Відбувалися театральні вистави, святкові академії, концерти, часто з вишуканою мистецькою програмою. Завітали між іншими до табору „Ансамбль Українських Акторів“, переважно колишні члени Львівського оперного театру або капеля бандуристів під керівництвом славного Григорія Китастого. Зареєстровані суспільно-громадські та професійні організації розвивали свою діяльність. Українське руханково-спортове товариство „Лев“ успішно займалося футболом, волейболом, баскетболом, настільним тенісом, легкою атлетикою, лижним спортом, шахами і хокеєм. Змагалися успішно проти команд інших таборів, німецьких та американських. Першу гру хокею в американсько-українській історіі, яка відбулася в Мюнхені в стадіоні „Прінцреґентенштадіум“ перемогли „Леви“ проти „Ред Вінґз“ з вислідом 10:1.

Молодечі організації як Спілка Української Молоді і наш Пласт розпочали виховну роботу.

mit3

В одному бараці знаходилось приміщення пластової домівки де „…колодки з дерев служили за крісла …“. В червні 1946 р. пластовий осередок провів три вишкільні табори для юнаків, які відвідали 127 пластунів і пластунок. Ще відбувся один водний відпочинковий табір для шкільної молоді біля озера Вальхензе, яким провадили пластуни. Неодноразово пластуни при ватрах привітали скаутів інших народів і відвідували інші пластові осередки у віддалених ДіПі-Таборах. Почав виходити журнал „Голос Пластуна“. Пластуни багато мандрували по „…мальовничому довкіллі, окружені густими лісами, шумливими потічками і найбільш приманливими вершками альпійських гір…“. Відбувся також вишкільний курс для пластових впорядників – „Чорноморці“ – на озері Штафельзе біля Мурнау. Слова і музику багатьох пластових пісень були зложені в Міттенвальді, як наприклад „Гімн Чорноморців“ або „Не журіться юні друзі“.

mit4

З 4 по 8 липня, 1947 р. відбулося Ювілейне Свято Весни в Міттенвальді. З нагоди 35 ліття Пласту 1300 пластунів і пластунок з’їхалися з різних сторін, між ними також Начальний Пластун „Сірий Лев“, Северин Левицький. Свої шатра розставили також окремі гурти білоруських, литовських, угорських, німецьких, польських скаутів та два російські скаути, всього разом біля 200 осіб. Тому пластуни називали цю зустріч також „…наш джемборі…“ (анг. jamboree). В наказі Головної Пластової Старшини з приводу відкриття голова, Анастас Фіґоль сказав: „… Пластуни! Ми несемо прапор Пластової ідеї, щоб вдержати його і щоб, врешті, як надійде довгожданний час, донести його і передати несплямленим до рук української молоді на рідних землях…“.

mit5mit6

 

Фільм про Ювілейне Свято Весни, Міттенвальд 1947:

 
З 1946 по 1951р. пластуни і „діпісти“ приготовлялися в Міттенвальді на виїзд за океан. Там швидко творили нові українські діаспорні осередки. А коли прийшов час в кінці 80-тих років останнього століття, пластуни сповнили в наказі згаданий обов’язок.

 

текст: Орест і Дам′ян М’ялковські
фотографії з Хроніки юнацько гуртка Леви, хронікар Богдан Неганів